Біологічний метод захисту рослин
Існують різні способи боротьби зі шкідниками та хворобами. Два найважливіші і найпоширеніші методи є біологічний і хімічний, але між цими двома методами існують великі відмінності. Постійно іде пошук високоефективних і екологічно безпечних систем захисту рослин, які були б альтернативою хімічному методу. Серед методів інтегрованої системи захисту рослин важливе місце належить біологічному методу захисту рослин.
Біологічний метод захисту рослин полягає у використанні для захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів їх природних ворогів (хижаків, паразитів), продуктів їх життєдіяльності (феромонів, антибіотиків), створення сприятливих умов для діяльності корисних видів. Практичний інтерес до біологічного методу обумовлено тим, що він безпечний для людини і теплокровних тварин. Біологічні препарати не забруднюють довкілля, не спричиняють шкідливого впливу на оточуюче середовище, проявляють високу селективну дію, зручні для виробництва і мають невичерпні ресурси для постійного нарощування обсягів.
З організмів, які використовуються для біологічного захисту, найбільш поширені хижі комахи, комахоїдні птахи, паразитичні комахи, мікроорганізми. Серед хижих комах найбільш відомі жуки-кокцинеліди, або сонечка (рис. 1), мухи-дзюрчалки (рис. 2), золотоочки (рис. 3). Вони знищують попелиць. Паразитичні комахи розвиваються на всіх фазах розвитку тварин-хазяїв (яйце, личинка, лялечка, доросла особина), харчуються їх тканинами та внутрішніми органами і звичайно призводять до їх загибелі. Серед комах-паразитів найбільше значення мають перетинчастокрилі: апантелес, трихограма та теленомуси . Можна підсилити дію цих біологічних об’єктів, створюючи сприятливі умови для їх існування та проводячи заходи для їх залучення на конкретні ділянки. Існують спеціальні біологічні станції, де вирощують теленомуса та трихограму. Серед практичних аспектів біометоду, що широко застосовувались у захисті рослин, слід відзначити комплекс робіт щодо біологічного захисту рослин у захищеному ґрунті, синтезу біологічно активних речовин, створення мікробіопрепаратів. Найбільш поширеним з біологічних способів захисту рослин є застосування мікроорганізмів — спорових та неспорових бактерій, вірусів та інших. Виділені в чисту культуру хвороботворні мікроорганізми використовуються для виготовлення мікробіологічних препаратів. Біопрепарати проти шкідників використовуються головним чином шляхом обприскування рослин. Особливе місце у біологічній боротьбі з комахами зайняла група спорових бактерій. Потрапляючи в шлунок комахи, спори бактерій проростають, розмножуються і виділяють токсини, які отруюють комаху й вона гине. Біопрепарати, які застосовуються проти шкідників сільськогосподарських культур, препарати створені на основі штамів бацили Bacillus thuringiensis Berl . Ентобактерин, дендробацилін, бітоксібацилін (БТБ), лепідоцид, також промисловість виробляє грибний біологічний препарат боверин. Ентобактерин, дендробацилін, бітоксибацилін (БТБ). Ліпідоцид на овочевих культурах застосовують проти шкідників 2-5 кг/га, проводять 1—3 обробки з інтервалом 7—8 днів проти кожного покоління шкідника: Для захисту рослин від збудників хвороб створено препарати на основі бактерій і грибів, налагоджено їх випуск. Так, на основі Bacillus subtilis розроблено препарат Фітоспорин, що ефективний проти фітопатогенних грибів і бактерій. Ефективне використання проти грунтових фітопатогенів препарату Триходермін, який виготовляють на основі представників роду Trichoderma — широко поширеного сапротрофного грунтового гриба.
Давню історію мають спроби використання для біозахисту рослин антибіотиків, зокрема, проти листостеблових інфекцій. Налагоджено випуск препаратів, що містять антибіотики: Актидіон, Касуломіцин, Поліоксин та інші, їх широко використовують проти грибних збудників хвороб. Крім макроорганізмів і мікроорганізмів існують також ресурси природного походження, які можна використовувати для боротьби зі шкідниками та хворобами. Ця категорія дуже широка, включаючи рослинні екстракти, вітаміни і рослинні гормони. Вони також працюють профілактично, щоб зробити рослини сильними і здоровими. Феромони використовуються для приваблювання шкідників (комах) у пастку. Статеві феромони найбільш часто використовуваються в пастках для моніторингу і боротьби із шкідниками. Феромонні пастки – це спеціалізовані мініконтейнери, які використовуються для заманювання та відлову комах за допомогою відповідного запаху, який характерний тільки для представників відповідного виду. Пастки притягують лише тих комах, чиї феромони використовуються. В світовій практиці широко застосовують пастки з синтетичними феромонами, що дають змогу отримувати інформацію про наявність шкідників на певній території, визначати їх чисельність, динаміку розвитку, а на підставі одержаних при цьому даних планувати відповідні карантинні заходи. Пастки застосовуються у всьому світі близько 30 років. Вони не приносять шкоди людині та навколишньому середовищу.
Основною метою застосування феромонних пасток є:
виявлення нових вогнищ; встановлення меж вогнища; встановлення динаміки льоту присутніх на території області карантинних шкідників; зниження чисельності карантинних організмів за допомогою феромонних пасток для створення «самцевого вакууму» та дезорієнтації самців, тобто порушення феромонного зв'язку між статями. Для різних видів комах використовують різні конструкції пасток – все залежить від способу життя шкідника. Незважаючи на застосування агротехнічних і хімічних способів боротьби, амброзія полинолиста завдає значної шкоди посівам сільськогосподарських культур, а і далі розповсюджується. Амброзія не тільки знижує врожайність культурних рослин і погіршує якість урожаю, але й викликає алергічне захворювання дихальних шляхів і легенів у людей. Але у амброзії є її біологічний ворог амброзієвий листоїд (Zygogramma saturalis), зовні схожий на колорадського жука, добре пристосований до екологічних умов степової зони. Цей монофаг може знищити 100% рослин амброзії. Його спеціально розводять і випускають на площі, які засмічені амброзією полинолистою. Слід зазначити, що застосування тільки біологічного методу не дає змоги повною мірою захистити сільськогосподарські культури від шкідників і збудників хвороб. Тільки інтегрований захист рослин, який являє собою ідеальну комбінацію біологічних, агротехнічних, селективно-генетичних, хімічних та організаційно-господарських методів, спрямованих проти комплексу шкідників і хвороб у конкретній еколого-географічній зоні на певній культурі, за якого здійснюється регулювання чисельності шкідливих видів до економічного порогу шкодочинності й зберігається життєдіяльність природних корисних організмів, ставить надійний заслін перед шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур.
