Технологія вирішення проблем для дітей
У нашому повсякденному житті, на роботі та у школі ми постійно зіштовхуємося з певними проблемами й завданнями, що потребують вирішення. Деякі люди успішно долають труднощі й розглядають їх як хороші можливості для свого розвитку. Як правило, у них вироблений чіткий і систематизований підхід, який працює в більшості випадків і в результаті забезпечує їм потужну впевненість у собі та сприяє глибокій самоповазі.
Інші люди бояться життєвих викликів. У них практично відсутня своя універсальна методика вирішення проблем, нехай навіть незначних або тривіальних. Зазвичай вони не у змозі визначити природу проблеми й тому не можуть застосовувати правильні аналітичні інструменти для її вирішення. Часто такі люди не здатні впоратися із труднощами, що виникли, і в результаті відчувають себе повними невдахами.
Так бути не повинно. Батьки можуть допомогти своїм дітям усвідомити, що проблеми – це завдання, які можна і треба вирішувати. До того ж вони можуть допомогти дітям розбити проблему на частини й навчити цінних навичок, які діти можуть застосовувати знову і знову в багатьох навчальних ситуаціях.
У чому полягає, з чого складається вирішення проблеми?
Вирішення проблеми можна розділити на дві окремі, але взаємопов'язані частини.
- Аналіз – це здатність розбивати задачу на складові й піддавати їх пильному вивченню для визначення того, як вони поєднуються одна з одною.
- Синтез – розбивши задачу на окремі складові, ми потім повинні з'ясувати, як зібрати їх знову разом, але так, щоб розібратись у вихідній задачі й успішно вирішити її.
?Ці два аспекти, аналіз і синтез, є життєво важливими кроками на шляху до правильного розуміння самої технології вирішення проблем. Тим не менше, багато молодих людей мають великі труднощі із застосуванням даних кроків. Вони відмовляються розуміти, що проблеми можна розбити на більш дрібні керовані блоки, і схильні бачити їх у глобальному масштабі в цілому, а не в аналітичному сенсі. Однак у батьків і вчителів є шанс допомогти дітям усе зрозуміти і в усьому розібратись.
Самоорганізація
Якщо ви коли-небудь намагались зібрати щось своїми руками, то легко могли відчути на собі немилість «синдрому саморобки». Здається, що ці меблі «зроби сам» так легко зібрати за інструкцією, але насправді часто доводиться зіштовхуватися з тим, що вам не вистачає деяких важливих деталей, або тривожитися із приводу того, що деякі деталі залишились невикористаними («зайвими»). Подібне відбувається також тоді, коли ви намагаєтесь полагодити елемент, що складається з великої кількості частин, які знаходяться у прямій залежності одна від одної. Такі приклади чудово допомагають дітям усвідомити, що проблеми, як і будь-які повсякденні предмети, незмінно складаються з більш дрібних деталей.
Якщо ви відчуваєте себе досить сміливим, то можете дозволити дитині (під вашим контролем, звісно) поекспериментувати, розбираючи на частини різні прості предмети домашнього вжитку. Для початку згодиться проста іграшка або, наприклад, поламана кухонна техніка. Зверніть увагу, як дитина починає розбирати предмет на частини. Чи є певна закономірність, послідовність в її діях, чи вона просто застосовує метод спроб і помилок? Чи складає дитина «схему» розташування кожної деталі, чи тримає все в умі? Коли ви просите дитину зібрати предмет, чи всі деталі вона збирає у правильному порядку? Якщо якісь деталі упущені або зібрані неправильно, чому це сталось?
За допомогою таких простих вправ діти починають розуміти той принцип, що потенційні проблеми, якщо їх опрацьовувати логічним і систематизованим шляхом, стають більш зрозумілими, що дозволяє «складати» їх таким чином, що вони вирішуються – «починають працювати». І навпаки, якщо немає відповідної послідовності або плану шляхів вирішення проблеми, шанси на те, що вона буде успішно вирішена, значно знижуються.
Гра в детективів
(Підказки, докази: складаний ніж, дві монети по 25 коп., використаний квиток в кіно, намисто, жувальна гумка).
Це просте й веселе заняття. Візьміть набір побутових предметів – таких, як, наприклад, перераховані вище. Складіть їх у мішок. Скажіть дитині, що вона детектив, і це єдині докази, за допомогою яких вона повинна визначити таємничу людину. Дитина повинна використовувати всі докази, щоби скласти фоторобот, опис можливого власника доказів. Попросіть дитину вивчити кожний доказ уважно. Застерігайте її від поспішних висновків, заснованих тільки на одному чи двох доказах. Це допомагає дітям цінувати важливість вивчення кожної частини проблеми окремо.
Суворо дотримуватись інструкцій
Попросіть дитину записати якомога точніше всі кроки, необхідні для виконання простого завдання, з яким вона добре знайома (наприклад, як приготувати чашку чаю), тобто скласти список кроків. Вона може просто розповісти вам про кожний крок в усній формі (а ви запишіть) або намалювати кожний етап (можливо, додавши необхідні примітки). Тепер виконайте це завдання, суворо, крок за кроком, дотримуючись її інструкцій – і нехай дитина спостерігає за вами. Не робіть будь-яких кроків, які не були перераховані у списку, незалежно від того, наскільки очевидними вони можуть бути.
Можна попросити дитину прокоментувати ваші дії. Пам'ятайте, що будь-які зауваження, які вона робить із приводу абсурдності ваших дій, насправді є аналізом точності її власного опису процесу.
