Основні показники якості зерна
В умовах висококонкурентної міжнародної торгівлі питання забезпечення належного рівня сировини є особливо актуальним. Важливим етапом цього процесу є перевірка якості зерна, яке відправляється на зберігання або експорт. Для визначення придатності зерна враховуються фізико-хімічні, біологічні, споживчі та технологічні характеристики. У різних країнах існують різні норми та системи стандартизації якості сировини. Але також широко використовуються міжнародні класифікації: ISO 11051: 1994, ISO 7970: 2000, CODEX STAN 199-1995.
Оцінюють якість зерна методом аналізу показників основного зерна і зернової маси візуальним оглядом, тобто проводять органолептичний аналіз, який ґрунтується на оцінці запаху, кольору та смаку зерна за допомогою органів чуття.
Зовнішній вигляд ‒ ознака, яка змінюється під впливом зовнішніх чинників: погоди, шкідників, неправильної обробки. Зерно зі зміненим кольором вирізняється іншим хімічним складом і деформованою структурою. Стан оболонки також має значення: пошкоджені й напіврозчавлені зерна знижують якість усієї партії. Зерна повинні бути великими, однакової форми, не надто вологими на дотик (вологість теж визначається під час зовнішнього огляду). Негативно впливає на вартість урожаю наявність домішок: піску, каменів, інших сторонніх часток. Сторонній запах може бути сорбційного походження (аромат ефірної олії, також часто полиновий запах, який виникає при порушенні стандартів зберігання) і розкладання (затхлий, солодовий, гнильний, який утворюється при протіканні певних біологічних процесів). Зерно зі сторонніми запахами не допускається. Еталонний запах зерна ‒ аромат свіжої соломи.
Смак оцінюють, коли з приводу запаху є сумніви (присутній сторонній запах).
Зовнішня оцінка ‒ це швидкий спосіб визначення якості зерна, а детальний аналіз проводять методом фізико-хімічної перевірки, використовуючи спеціальні методи та лабораторне обладнання: аналізатори (білка, ІК для вимірювання дифузного відбиття, БІК, експрес-аналіз для визначення співвідношення крохмалю, білка, клітковини, клейковини, золи), вимірники деформації клейковини та білизномір.
За допомогою фізико-хімічної перевірки визначають слідуючі параметри:
Хімічний склад зерна. Кількість вуглеводів, білків, жирів, клітковини, води, ліпідів, мікроелементів, вітамінів, пестицидів і радіоактивних речовин.
Масу 1000 зернин. Середня маса зерна, враховується місцевість обробки, сорт, рівень вологості.
Схожість. Потенціал зерен, які можуть дати здорові паростки.
Температура. Цей показник має бути стабільним. Визначається термоштангами.
Натура. Вологість, форма, температура, наявність домішок. Вимірюється зважуванням
контейнера зі вмістом.
Склоподібність (особливо важливо для пшениці). Структура внутрішніх тканин зерна.
Для аналізу вивчається поперечний розріз із застосуванням фаринотома.
Енергія проростання. Співвідношення насіння, пророслого за певну кількість днів.
Один із головних показників якості.
Крім вищеперечислених показників зернову масу перевіряється на зараженість шкідниками, вологість, натурну масу, засміченість. Також при аналізі вивчається склоподібність, свіжість, абсолютна вага, доброякісність, вирівняність, плівковість.
Контроль якості зерна ‒ складний процес, який містить сукупність різних факторів. Проте це дуже важливий етап, оскільки він дає змогу зробити українське зерно конкурентоспроможним на світовому ринку. Підприємство, що дотримується міжнародних стандартів якості, відкриває для себе чимало нових можливостей для експорту.
Головний спеціаліст відділу контролю у
сфері насінництва, розсадництва та якості зерна управління
фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби
в Одеській області Ольга Нікорчук
