Питання домашнього насильства.
Під час війни, нажаль, не втрачає актуальності питання домашнього насильства. Адже загальновизнаним є те, що будь-які потрясіння в суспільстві, особливо такі серйозні як воєнні дії, коли багато наших співвітчизників втратили своїх близьких чи рідних, домівки, роботу і перебувають у стані стресу та невизначеності, сприяють зростанню проявів домашнього насильства. Від такого негативного явища, нажаль, найчастіше потерпають найбільш вразливі категорії – діти, люди похилого віку, особи з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи.
На жаль не всі потерпілі звертаються по допомогу і на це у кожного є свої причини. Це може бути небажання розголосу, страх осуду, зневіра. Як свідчить досвід, коли потерпілий наважуються просити допомоги, то найчастіше такі надходять до працівників поліції.
Саме працівники поліції фіксують прояви домашнього насильства у будь-якій формі та складає протокол про адміністративне правопорушення (ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення), який разом з матеріалами, що будуть зібрані на підтвердження факту домашнього насильства, надсилається до суду. Крім того, працівники поліції наділені повноваженнями щодо застосовування термінового заборонного припису стосовно кривдника (виноситься строком до 10 діб у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи).
