ВІДЛЕТІВ У ЗАСВІТИ
На превеликий жаль, чорний лелека журби змахнув своїм крилом над хатою Михайла і Наталії Атаманів. Востаннє додому приїхав їх синок, меншенький, кровиночка, найулюбленіший, красень - Ігорчик…
Серце роздирає гнів і біль, сльози душать , горе поглинає…Війна забирає найкращих… Найкращих синів та дочок нашої України… Жінки втрачають чоловіків, батьки - дітей, діти - батьків… Скільки добрих справ вони могли ще зробити! Скільки радості, добра та любові могли ще принести в цей світ… Але ця ненажерлива війна забрала їх від родин, від нас… Назавжди…
Народився Атаман Ігор Михайлович 11 липня 1995 року у Новопавлівці, тут зростав, мужнів, навчався, увібрав усі батьківські настанови і вміння, мамину ласку і доброту. Згодом працював, проходив строкову службу, зустрів кохану. Будував плани, мріялось…
Але війна внесла в життя Ігоря свої жорсткі корективи. 4 квітня 2022 року мобілізований, Ігор брав учавсь у визволенні Херсонщини. Трудолюбивий, привітний, товариський був і серед побратимів механізованої роти. Він був з когорти солдат, на якого можна було покластися будь коли й в усьому. Щирий і добрий душею, відважний, сміливий за характером, Ігор ніс службу не просто справно, а люто бився з ворогом. Виконуючи бойове завдання поблизу н.п. Нова Кам’янка на Херсонщині, пропав безвісти 19 жовтня 2022 року. Не вірилось, попри все – чекали. Чекала любляча дружина Катеринка, чекали батьки, чекали рідні від нього телефонного дзвіночка, бодай коротенької звісточки чи стукоту у віконце рідної хати. Не дочекались…
Сьогодні журлива процесія провела в останню дорогу з усіма почестями відважного солдата Атамана, коханого чоловіка, турботливого сина, чудового брата, онука, товариша і побратима … І небо плакало, і люди...
«Ігор Михайлович Атаман загинув, залишивши на цій землі свої великі плани на майбутнє, залишивши навіки пам‘ять про себе на нашій землі та в серцях вдячних односельців, друзів… Герої не вмирають, вони живуть вічно, вони в нашій пам‘яті та в наших серцях! Не вмирає серце, що колись любило. Тільки назавжди для нього зупинився час. Так важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті усіх, хто знав його, любив і шанував.
Зі світлою пам‘яттю про Ігоря ми будемо будувати нове життя, нову Україну!
Вічна пам‘ять і вічна слава нашим Героям!» - у прощальній промові зазначив селищний голова Олексій Осійчук.
