ГРОМАДА В ЖАЛОБІ
Сьогодні, віддаючи останні почесті поваги й пошани справжньому сину України, славному патріоту-захиснику ,Захарівщина провела в останню дорогу гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти вч0666, любого синочка, коханого чоловіка, доброго батька чотирьох дітей, брата, друга і побратима Петра Степановича Джулу … Воював з вересня ц.р, бив ворогів відчайдушно, служив чесно і відповідально. Після бою 12.11.2023р. в районі населеного пункту Курдюмівка на Донеччині вважався зниклим безвісти. Згодом експертиза ДНК підтвердила загибель солдата.
Серце роздирає гнів і біль, сльози душать , горе поглинає…Війна забирає найкращих… Найкращих синів та дочок нашої України… Жінки втрачають чоловіків, батьки - дітей, діти - батьків… Скільки добрих справ вони могли ще зробити! Скільки радості, добра та любові могли ще принести в цей світ… Але ця ненажерлива війна забрала їх від родин, від нас… Назавжди…
Народився Петро Степанович 24 серпня 1983 року у с.Виннички, Пустомитівського району, Львівської області. На шляху долі зустрів чарівну Анастасію, палко покохав, і не роздумуючи, переїхав до мальовничої Павлівки. Молоді, завзяті створили міцну сім’ю, народили чотирьох дітей, жили дружно і весело, були гарною парою. Петро працював у павлівському господарстві «Промінь-2018», забезпечував родину, а рідні тішили татка вдячністю й прихильністю. Клята війна перекреслила плани і мрії…
Відтепер Петру Степановичу назавжди 40…
«Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної людини та нехай добрий, світлий спомин про загиблого Героя солдата Джулу стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам’яті всіх, хто знав його, любив і шанував… Доземно вклоняємось Захиснику України за жертовність і відвагу. Усією громадою висловлюємо найщиріші співчуття вдові Анастасії Юріївні та чотирьом діткам, згорьованій матері Надії Йосипівні, сестрам Наталії та Марії, братові Михайлу. Зі світлою пам‘яттю про Петра Степановича ми будемо будувати нове життя, нову Україну!
Вічна пам‘ять і вічна слава нашим Героям!» - у прощальній промові зазначив селищний голова Олексій Осійчук. Віддати шану мужньому Захиснику України прийшли близькі, друзі, знайомі, представники влади, бойові побратими, духовенство та вдячні земляки. В скорботі, в тихій молитві, схиливши голови, подумки дякуючи загиблому за те, що спиняв і бив безжального російського ворога, рятував рідну українську землю, усіх нас. Справді, це завдяки йому й таким, як він, ми живемо, працюємо та радіємо життю.
