АФГАНСЬКА ПАМ’ЯТЬ
Так, вона жива... і ще досі така болюча.
Афганська пам'ять… вона ще буде довго жити в серцях уже сивочолих чоловіків, буде обпікати їх серця, краяти серця споминами…
Сьогодні представники громадськості Захарівщини, депутати, старости, виконком, колектив апарату селищної ради, земляки-афганці вшанували пам’ять загиблих воїнів-афанців. Зібрались традиційно у центральному парку біля пам’ятного меморіального знаку загиблим з квітами, аби згадати, вшанувати пам'ять, обійнятись.
Як зазвичай, з увагою і шаною, депутат Одеської обласної ради Андрій Васильович Бабенко разом із вітаннями передав через своїх помічників продовольчі пакети для кожного нашого земляка-афганця. Одразу після покладання квітів, до присутніх з вітальним словом звернувся Олексій Осійчук, який провів паралелі між подіями, які довелося пережити в минулому афганському часі нашим землякам під час служби в армії та тим, як нині наша країна протистоїть агресору. Більшість ветеранів-афганців виконувала, як було тоді прийнято називати, інтернаціональний обов’язок у республіці Афганістан. В ті часи юнаки не могли обирати місце служби, а голови були одурманені комуністичною ідеологією та якимись незрозумілими ідеями, якими тодішня держава прикривала свої злочинні наміри. Юність молодих хлопців була спотворена жахіттям війни, багато хто отримав каліцтва і поранення, психологічні та моральні травми, а когось привезли додому в цинкових трунах.
Говорячи про біль, який назавжди поселився у душах всіх, хто був причетним до тієї незрозумілої війни, Олексій Кузьмич зазначив, що нині наша країна переживає страшні і трагічні події, які принесла з собою повномасштабна агресія росії. Наш обов”язок — звільнити країну від окупантів, відновити мир, відбудувати країну…
Бажаючи Миру і Перемоги, здоров”я та злагоди в родинах, запросив присутніх вшанувати Хвилиною мовчання пам”ять усіх, хто загинув в Афганській війні та наших сучасників, які нині склали голови в боротьбі з російськими загарбниками.
Живі квіти, скроплені скупою чоловічою сльозою, покладені до підніжжя пам’ятного знаку, пломеніють кровавою раною, як символ вічного болю і нашої пам’яті.
