НЕ ЗАЖИВАЮТЬ КРОВАВІ РАНИ
Й досі не заживають рани батьківських душ, не стихає сердечна біль, не висихають очі від гірких сліз… Чи й втихне їх сердечний щем?
Минає рік з того дня, коли шостого березня 2023 року під час виконання військового обов’язку, вірний військовій присязі у бою за Україну, загинув житель села Майорське, Герой-земляк Ігор Олегович Грабаровський. Боронячи рідну землю, рідних і близьких, усіх нас, загинув бойовий товариш, побратим, навідник зенітного артилерійського взводу роти вогневої підтримки батальйону морської піхоти вчА0216, матрос. Смерть Героя спіткала у населеному пункті Вугледар Волноваського району Донецької області.
Із самого 24 лютого 2022 року, з першого дня збройної агресії московії матрос Грабаровський, прибув до військкомату - не боявся, не ховався, не вагався.
Сьогодні ми низько вклоняємось батькам Олегу Вікторовичу та Вікторії Сергіївні за достойне виховання сина. Саме вони Ігоря виховали чесним і сумлінним, мужнім і добрим хлопцем, справжнім патріотом-українцем, за якого ніколи не було соромно. Вже рік не заживають сердечні рани батьків, їх посмішки змивають пекучі сльози, горюють рідні і близькі. Ігорчик - красунчик, статний і працьовитий, вмілий і добрий – спішив на допомогу тим, хто просив. Веселою вдачею підіймав настрій усім оточуючим. Беручкий до будь-якої роботи, прагнув забезпечити свою молоду родину, порадувати й потішити сюрпризами маленьких діточок Евелінку та Єгора, допомогти батькам, підтримати рідних і друзів. Бравий, сильний, у розквіті життя і сил, сповнений мрій і сподівань, героїчно загинув на східному фронті Батьківщини…
Гинуть наші хлопці… Міцні і дужі, розумні і працьовиті. Всіма силами наближають Мир і Перемогу, але ціна надто велика. Ціна - життя.
Над вбитим матінка ридає,
І не вернуть… та в пам'яті немає забуття!
Бо він Герой…сльозами сина омиває …
За нас усіх віддав надцінне, це - ЖИТТЯ!!!!!!!!
