ІСТОРІЯ НАС ГОРЕМ ВЧИТЬ,
Щоб не забулось незабутнє.
Бо там, де пам'ять не мовчить,
Там щастям повниться майбутнє.
Голодомор... Страшні і важкі роки. Роки цілеспрямованого знищення українців. Мільйонні жертви. Мільйони українців закатовані страшним голодом! За що????
Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодоморів 1932–1933, 1921–1923 і 1946–1947 років — злочину проти українського народу, злочину проти людяності. Цього року ми знову вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями росії проти українців. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.
Цього скорботного дня Захарівщина долучилася до загальнонаціональної хвилини мовчання та Всеукраїнської акції «Запали свічку пам'яті за жертвами голодоморів. Борись за Україну та підтримуй воїнів». Як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися, колективи установ і організацій на чолі з керівництвом селищної ради, депутатським корпусом взяли участь у поминальному молебні за жертвами страшних голодоморів у Храмі Успіння Пресвятої Богородиці. Настоятель Храму протоієрей о.Роман закликав прихожан пам*ятати, аби не допустити повторів, пам*ятати, аби знищити назавжди зло на українській землі, знати і пам*ятати своїх віковічних ворогів…
Великий голод – вічний гріх
З лихої прихоті й сваволі...
Страшні роки на долю пролягли,
Мов згусток кров’янистий болю.
В історії ж пером швидким
Писались гімни і хорали,
А ці пекучі сторінки
Підкупно так повикидали.
В руках, що виростили хліб,
Не залишили і зернину...
Ні, рід наш в горі не осліп.
Ми все згадаєм, Україно.
Згадаєм все, щоби воздать
Близьким і дальнім людоморам.
... Хоч радість легше пам’ятать,
Та треба пам’ятать і горе.
