СТІНА НАДІЇ У ЗАХАРІВЦІ
Сьогодні усією громадою відкрили сакральне місце – Стіну Надії – це символічний майданчик очікування наших земляків-Героїв, доблесних воїнів і захисників України, які зникли безвісти або перебувають у полоні.
Живемо надією і сподіваннями .Щодня, щогодини рідні очікують звісточки і добрих новин.
В Україні станом на зараз налічується понад 80 тисяч людей, зниклих безвісти за особливих обставин, в основному внаслідок війни. Серед них є як військові, так і цивільні особи, чоловіки і жінки, дорослі і діти. Це горе України, горе для рідних.
«Зник безвісти» – два чи не найстрашніших слова в житті того, хто їх чує. Болючі слова розпачу і, водночас – надії.
Кожного з цих людей шукають і чекають – батьки, діти та друзі. Усі вони свято вірять, що їх обов’язково знайдуть. В лікарні чи в полоні – байдуже, головне – живими!
Усі 38 – наша біль, наша надія і сподівання.
1. Ангел Віталій Петрович с. Майорське
2. Гаврєв Микола Миколайович с. Новозаріцьке
3. Гилка Вадим Віталійович Захарівка
4. Гиренко Іван Васильович Росіянівка
5. Горетий Андрій Вікторович Захарівка
6. Доментій Олександр Іванович с. Савчинське
7. Драчук Олександр Володимирович с. Онилове
8. Йовва Сергій Іванович с. Майорське
9. Іванов Станіслав Юрійович с. Стоянове
10. Ковриков Віталій Геннадійович с. Майорське
11. Козловський Володимир Валерійович Росіянівка
12. Кожухар Андрій Вікторович
Захарівка
13. Кожухар Олександр Григорович Захарівка,
14. Косюк Олег Анатолійович с. Василівка
15. Курманенко Сергій Володимирович с. Стоянове
16. Кушніренко Олександр Вікторович с. Йосипівка
17. Латій Владислав Олександрович Захарівка
18. Литвинюк Петро Дементійович Захарівка
19. Максимов Максим Олександрович Захарівка
20. Наркевич Володимир Сергійович с.Йосипівка
21. Насіковський Олександр
Станіславович Захарівка
22. Ніколенко Олександр Васильович с. Онилово
23. Осипенко Євген Миколайович Захарівка
24. Полійчук В’ячеслав Михайлович Захарівка
25. Рябко Дмитро Артемович с. Росіянівка
26. Савчук Микола Сергійович с. Онилове
27. Стаценко Микола Миколайович с.Новопавлівка
28. Стерпул Володимир Юрійович Захарівка
29. Тишинський Денис Миколайович с. Стоянове
30. Турчак Віктор Вікторович с. Стоянове
31. Федорончук Іван Сергійович Захарівка,
32. Хайлов Іван Сергійович Захарівка,
33. Ходаківський Андрій Леонідович с. Нова Шибка
34. Хомяк Василь Валерійович Захарівка,
35. Цопа Олег Григорович с. Росіянівка
36. Шайгородський Андрій
Володимирович Захарівка
37. Яковенко Андрій Сергійович с. Майорське
38. Яковлєв Сергій Вікторович с. Стоянове
«Усі вони – наші рідні. За них молимось і віримо, що знайдуться, обов’язково повернуться, що будемо радіти зустрічі. Їх очі із цієї Стіни, щирі і такі рідні, щораз всилятимуть нам віру і надію на благополучне повернення додому, до рідних і близьких.
Ось тут,на цьому місці віднині майорітиме і «Прапор Надії» — символ щирої підтримки українських полонених і зниклих безвісти. І цей стяг майорітиме поряд із Державним жовто-блакитним Прапором доти, доки кожен українець не повернеться додому з полону. Білий колір символізує надію, а чорний — невідомість і тінь, у якій перебувають родини та самі зниклі. Нехай ця надія завжди буде з нами. Поки одного чудового дня ми не отримаємо добру звістку про своїх найдорожчих людей, поки не поглянемо у їх щасливі очі. Тримаймось! Тримаймось заради їх повернення, заради Миру й Перемоги, заради світлого майбутнього України.» - виголосив селищний голова Олексій Осійчук.
Щемна мить «побачення» зниклих зі своїми рідними одразу вмила усіх присутніх слізьми.
«Куди б не шла, де б не була – телефон поряд. Серце завмирає від будь-якого дзвінка. А ночі! Які довгі і темні, тривожні і моторошні. А під ранок, у легкому тумані сну, може побачу синочка, загляну у його карі оченята. І прошу слізно – подай звісточку хоч якось, не мовчи, одізвись. Живи, сину! Бо як ми без тебе??? Сполохано тут же й прокидаюсь… Якось приснився й сказав: «Чекай, мамо, я живий, ти тільки чекай». І цей сон дає мені два роки надію. Чекаю, буду чекати, бо знаю – живий» - каже згорьована невідомістю жінка, відійшовши від інсталяції з фотографією любого синочка. Молодій і гарній вродою жінці, війна накинула ще кілька років. Але ж очі променяться надією, серце б’ється лише сподіваннями на повернення сина додому. Так і буде!
Хай Господь додась усім нам сили і мужності, благословить Україну Миром і Перемогою.
