14 грудня — День вшанування ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС
В
Україні вшановуємо героїв, які ціною власного життя та здоров’я ліквідовували наслідки найбільшої техногенної катастрофи в історії людства — аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року на енергоблоці IV Чорнобильської АЕС сталася найбільша аварія в історії ядерної енергетики. Унаслідок руйнування активної зони реактора та неконтрольованого викиду продуктів поділу в навколишнє середовище було вивільнено понад 300 МКі (≈14×10¹⁸ Бк) радіоактивних речовин. Це призвело до радіоактивного забруднення 50 500 км² території України, на якій у 2 218 населених пунктах проживало понад 2,4 млн осіб.
Найвищих рівнів забруднення зазнала центральна частина України. На цих територіях мешкало 17,5 млн людей, зокрема 2,5 млн дітей віком до 7 років. Катастрофа набула масштабів національної трагедії. У 1986–1989 роках у ліквідації її наслідків узяли участь понад 600 тисяч осіб. Саме завдяки самопожертві ліквідаторів — пожежників, військовослужбовців, медиків, інженерів, будівельників — вдалося локалізувати аварію та запобігти ще масштабнішим втратам серед населення.
Чорнобильська катастрофа стала прямим наслідком злочинної політики радянської влади, що ґрунтувалася на системному приховуванні інформації, замовчуванні реальних ризиків, нехтуванні людським життям і відсутності готовності до надзвичайних ситуацій. Влада затягувала евакуацію населення, не забезпечила ліквідаторів належними засобами індивідуального захисту та фактично переклала тягар ліквідації власних прорахунків на плечі простих людей.
З перших днів Чорнобильської катастрофи до ліквідації її медичних наслідків активно долучилися співробітники Київського інституту гігієни праці та професійних захворювань (нині — Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва НАМН України). Уже 2 травня 1986 року до зони аварії були направлені бригади лікарів і науковців Інституту для безпосередньої роботи з ліквідаторами — проведення санітарно-освітніх заходів, розроблення гігієнічних рекомендацій і профілактики радіаційного ураження.
Уже 2 травня 1986 року до Чорнобиля було сформовано й направлено бригаду лікарів і науковців для проведення санітарно-освітньої роботи серед ліквідаторів та впровадження гігієнічних заходів із профілактики опромінення.
Накопичений Інститутом досвід у галузі профілактичної медицини промислового й сільськогосподарського виробництва виявився надзвичайно цінним. Особливо важливим був досвід лабораторії радіаційної гігієни, що функціонувала в Інституті до 1973 року. Події 1986 року переконливо засвідчили помилковість рішення про її ліквідацію.
