ЧОРНИЙ ДЕНЬ СКОРБОТИ НАВІЧНО В ПАМ’ЯТІ ЗАХАРІВЦІВ
Є дні, коли не просто “згадуєш війну”, а відкриваєш календар і відчуваєш, як у грудях стає важче, серце ятрить біллю і вогнем…
18 березня - це не лише дата і не просто пам’ять.
18 березня палахкотить вогнем і досі в серцях багатьох українців.
18 березня 2022 року – чорний день по вінця сповнений несамовитого болю і важкого горя.
Того страшного 18 березня 2022 року російські окупанти завдали ракетного удару по казармі в пункті постійної дислокації бригади морської піхоти ВМС ЗСУ в м.Миколаєві. Сотні загинули, кілька сотень українських військовослужбовців мобілізованих і контрактників отримали поранення чи каліцтва. Важка втрата…
Сьогодні відчуваємо серцем їх кожне ім’я.
Наша пам’ять і шана - це опір. Опір байдужості. Опір звиканню. Опір тій частині нас, яка втомилася й не хоче думатичитатиговоритизгадувати про «важке й болюче»…
П’ятий рік стоїмо в сльозах і в горі.
Наші молоді земляки, Герої, молоді, дужі, красені-хлопчаки загинули у тій Миколаївській казармі:
Балишев Володимир Леонідович, 35 років, Йосипівка.
Закревський Олексій Володимирович, 28 років, Мар’янівка.
Ілютченко Олександр Петрович, 29 років, Захарівка.
Чабан Олексій Олександрович, 24 роки, Майорське.
Відтоді і до сьогодні стократ і доземно дякуємо кожному і посилаємо гарячі молитви до Всевишнього.
Тим, хто тримав оборону у найважчі перші дні – Героям.
Тим, кого вже немає поруч із нами…
Світла пам’ять Воїнам Світла і Волі , які віддали життя за нашу свободу
Низький уклін усім Захисникам і Захисницям.
Завдяки їм живемо, віримо і чекаємо миру.
Пам’ятаємо кожного.
